Харкікська область

 Шегда Ірина. Про себе.

     Народилася я в 1969 році в м. Харків і зараз живу в ньому.

        Різними видами декоративно-прикладного мистецтва займаюся з раннього дитинства. В 1991 році закінчила тоді ще Харківський державний педагогічний інститут ім. Г. С. Сковороди за спеціальністю "креслення, образотворче мистецтво і праця".

        З 2012 року - член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. А витинанням я зайнялася в 2010 році, вже будучи атестованим майстром народного мистецтва по ляльках-мотанках. І сталося це, як і все доленосне, зовсім випадково.

      Мій син з 4 років відвідував ізостудію, якою керувала моя однокашниця, майстер народного мистецтва Трубнікова Оксана Юріївна. Одного разу я спостерігала, як діти на її занятті старанно вирізають паперові візерунки, і здивувалася їхньому терпінню і старанності. На що Оксана зауважила, що цей процес настільки захоплює, що неможливо відволіктися, і запропонувала мені аркуш паперу і ножиці. Напевно, цей момент був сприятливий, щоб "зерно впало в землю".

     Перше у своєму житті "Древо" я створила за годину (без етапу приклеювання), і воно не перестає мені подобатися. Досі не знаходжу в ньому вади.

    А далі - більше. Ні, я не залишила ляльок та інші види декоративного мистецтва, але з витинанками я відпочиваю душею. Або коли руки сверблять щось створити, а думка ще не дозріла, - раніше бралася за в'язання, а тепер за витинання.

   За освітою я вчитель малювання. Можливо, тому мені простіше свою думку виплеснути малюнком на папері, а потім її втілити за допомогою ножиць, додаючи по ходу вирізання елементи. Крім того, у мене ніколи раніше не було поруч тих, хто за допомогою ножиць безпосередньо творив паперові візерунки, щоб такий досвід вирізання увійшов в моє єство. Тому я є прихильником ескізного етапу.

    І ще... Серед майстрів і знавців витинанки ведеться полеміка про те, що ж вважати такою. Я схиляюся до тих, хто під українською народною витинанкою розуміє візерунок, отриманий шляхом вирізання (або виривання) з одного аркуша паперу, складеного вдвічі або більше разів, в результаті чого виникають повторювані елементи. Тому я і працюю в основному в цьому стилі, хоча не чураюся і "силуету" (за настроєм).

    Само собою зрозуміло, що я беру участь у різних виставках, присвячених цьому виду народної творчості. У 2013 році НСМНМУ провела Всеукраїнську виставку "Українська витинанка", за підсумками якої було видано альбом-каталог кращих робіт. До нього увійшли і три мої (з п'яти представлених на виставці): "За мотивами писанки" і "Древо життя".