Закладинки Галини Дудар. Україна

      Ідея використати українську витинанку як закладинку спала мені на думку цілком випадково, десь зо два роки тому. З тих пір спинитись не можу.

     А було це так. Якось, під час перегляду телевізійної програми, я  склала смужечку паперу і почала витинати, не задумуючись, що з того вийде. Аж коли закінчила, розгорнула і тут мене осяяла думка – чому б не бути цій смужці закладинкою? Я в азарті вирізала ще кілька, зібрала це все добро і пішла у сусідній офісний центр з метою все вирізане заламінувати.  Чесно кажучи, я думала, що на мене подивляться як на дивачку, але працівниця, миловидна дівчинка, усміхнулась і сказала: «У нас ще не таке ламінують, студенти - ті ще й жуків і метеликів ламінували». Отож, прийшовши додому, я акуратно вирізала заламіновані смужечки. Результат вийшов чудовий! Закладинки – мереживні, легкі, такі різні і неповторні, а ще, що дуже важливо, - практичні. Нещодавно одна моя подруга з Фастова Єлизавета Омельчук,  художниця і дизайнерка, написала мені, що дуже задоволена подарованою закладинкою. А вперше я їх виставила на огляд відвідувачів на Першому Всеукраїнському зльоті вишивальниць у Києві як сувенір для гостей. Тоді Олександр Босий, завідувач відділу з музею у Пирогові, ще пожартував, що можна було б цю поробку запатентувати.

      На вашому сайті є рубрика «Прикладна витинанка». Є листівки, сніжинки, а закладинок ще не було. Може, моя ідея зацікавить відвідувачів сайту і стане у пригоді? Розміри кожної від 12 до 22 см. Їх я уже вирізала понад сотню – друзям, рідним, собі.

      Трохи про себе. Народилася на Тернопільщині у 1961 році. Закінчила Тернопільський педагогічний інститут у 1983 році і з того часу працюю вчителем математики у Тернопільській ЗОШ №19. Ляльки, витинанки та інше рукоділля, подорожі – це моє захоплення. Двічі брала участь у Всеукраїнсьому конкурсі  лялькарів «Твоя мотанка хоче стати відомою». Мрію поспілкуватися із майстрами витинанки та побувати у Могилеві–Подільському – у витинанковому краї.