Виставка "Мереживо пам’яті"

Автор: Зінаїда Косицька

       26 листопада мені пощастило бути на відкритті виставки «Мереживо пам’яті» в Музеї Голодомору в Києві, яка триватиме до 10 січня наступного, 2020 року. Дарія Альошкіна в черговий раз продемонструвала глибину й висоту власних авторських задумів, переданих у витинанках.

      Цього разу твори були сфокусовані на подіях часів Голодомору. В них майстриня зуміла переплести власні рефлексії, розповіді односельчан та історію всієї України. У виступі на відкритті Дарія згадувала про вплив на створення художніх образів тих розповідей, які дійшли до неї від свідків страшних подій, від своїх рідних і батьків. Особливо запали слова про подільчивість, яку не знищив в українцях навіть голод, і люди ділилися останніми статками, особливо з породіллями, коли з’являлося в селі Дитя, і зусиллями сусідів, родичів, воно виживало… В одному із сіл Вінничини прадід Дарії був головою колгоспу, він під час Голодомору роздав людям насіннєвий фонд, за це його репресували… Кожна розповідь про тогочасний щоденний героїчний подвиг протистояння голодній смерті наших українців, приречених на страшні муки, не може залишити й сьогодні нікого байдужим. 

    Усі роботи, представлені в залі Музею Голодомору, мов сторожові світлі стовпи чи могутні мережані промені спрямовані від підлоги до стелі, у кожному своя історія: свої мотиви. Мереживом вони розділяють простір, мереживом вони поєднують нас із нашими замордованими близькими. Десь Різдвяна зірка віщує про Свято, в іншій Ангели схилилися в журбі над колосками, в наступній - Богородиця із омофором сходить підтримати людей, а десь уже журавель летить, як символ відходу із земного пекла нелюдських мук та одночасно як світле нагадування про необхідність пам’ятати жахи лихоліття, щоб нічого не повторилося… «Дзвони памя’ті», «Колоски» - ці та інші витинанки розташовані по колу, і так само по колу провела Дарія всіх гостей виставки, щораз розкриваючи таємницю виникнення витинанки спочатку в думках, в уяві, а потім і в матеріалізованих формах. 

    Працівники Музею Голодомору тонко відчули особистість тієї художниці, яка зуміла передати напругу, біль, скороботу і водночас велику шанобу в своїх творах до подій, пов’язаних із Голодомором. Повторюся, що виставка триває до 10 січня і дуже всіх запрошую доторкнутися думками і через витинанки до нашої складної історії, до сили українського мистецтва, до майстерності Дарії Альошкіної, до світлої пам’яті наших мучеників. Невдовзі виставку планують експонувати в інших країнах, поспішайте побачити першими. 

Можна ще подивитися тут  і тут.