Витинанки Віри Вовк 

 Людмила Білоус

      Мистецтво витинанки – одна із граней небуденного таланту Віри Вовк, поетеси і прозаїка, автора драматичних творів і наукових праць, есе і дитячих оповідань, перекладача, пропагандиста української літератури в Бразилії.

      Дуже влучно про природу таланту Віри Вовк сказав в одному з листів до неї Василь Стус: «Я щиро заздрю вашій чистоті, вашій граціозній вглибленості…– це те, що дається від природи, чого в мене ніколи не було» («Сучасність» – 1970. – № 3. – С. 36). Михайлина Коцюбинська у передмові до поезій Віри Вовк назвала її неповторним феноменом української (і не лише української) культури.

      Народилася Віра Вовк у Бориславі Львівської області 1926 року. Доля закинула її родину до Німеччини, а по війні – до далекої Бразилії, де Віра Вовк мешкає і понині, у м. Ріо-де-Жанейро. Середню освіту здобула у Львові і Дрездені, згодом вивчала германістику, порівняльне літературознавство та музикологію в університетах Тюбінгена, Мюнхена, Нью-Йорка і Ріо-де-Жанейро. Віра Вовк – професор середньовічної німецької літератури в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. Вона є лауреатом літературної премії ім. І. Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982), у Києві (1990) та премії «Благовість» (Київ, 2000). А цього року вона стала лауреатом найпрестижнішої української премії – Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.  

    Під час перебування у Києві Віра Вовк зав’язала контакти зі Спілкою письменників України, досить тісно співпрацювала з Миколою Бажаном та Іваном Драчем. Вона завжди прагнула і прагне вносити позитивні зміни в культурні зв’язки України зі світом.

     Мистецтвом витинанки (вирізування на папері) Віра Вовк почала займатися з 1970-х років. Це захоплення прийшло раптово і стало постійним супутником її життя. Авторськими витинанками супроводжуються і книги письменниці. У 2002 р. у Музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ) експонувалася виставка витинанок Віри Вовк. На ній було представлено 55 творів, які автор потім люб’язно передала в дарунок музеєві. Вони складають дві групи: мандалі і тотеми.  

Мандаля (від санскрит. mandale – круг, диск) – один із символів у буддійській міфології. Являє собою знак-символ складної будови (коло з розміщеним у ньому квадратом, в який вписано внутрішнє коло із зображенням сакрального об’єкта або символа). Мандаля – як модуль світу, як місце, де живе божество.

                               Тисячойменний спорудив

                               своєю премудрістю

                               на принципі ладу

                               велетенську мандалю.

                              Так кожна мандаля

                              береже окрушину ладу,

                              а кожний лад окрушину мудрості,

                              і кожна мудрість ховає в собі

                             одне з Його тисяч імен.

     Тотем (мовою північно-американських індіанців – його рід) у первісних віруваннях означав природній об’єкт (тварина, рослина, неживий предмет), який знаходиться в родинних стосунках з певною групою людей. Тотем вважався родоначальником роду та його «потойбічним» охоронцем, був об’єктом релігійного культу. У творчості Віри Вовк напрочуд гармонійно переплелися традиції багатьох культур. Але домінуючим завжди було і є українське коріння, любов до прадідівської землі, до Батьківщини. «…. Дивлюся на свій протоптаний шлях і бачу, що я йшла слідом за предками дорогами, які вони намітили. Може, я їх ще розширила подорожами по різних країнах у розшуках за закопаними скарбами людства, намагаючися дати своєму народові хоч би символічно пригорщі простору і волі ще тоді, коли він був заворожений далеко від світу на своїй території».  

Матеріал опубліковано з дозволу сайту http://www.mundm.kiev.ua/COLLECTN/V_VOVK.HTM  

Додати коментар


Вгору