Сучасне бачення історії виникнення та розвитку
петриківської витинанки на теренах Приорілля

 Оксана Олександрівна Дрянова
Філолог-мовознавець, методист ККЗ «Царичанський районний Будинок культури» ЦРР

Людмила Володимирівна Бабіч Майстер традиційного народного мистецтва, 
керівник Народної студії «Петриківська витинанка» ККЗ 
«Царичанський районний Будинок культури» ЦРР

        Традиційна петриківська витинанка свого розвитку набула на території правого берегу річки Оріль (в народі носило назву «Приорілля»), особливо на територіях теперішніх Петриківського та Царичанського районів.

         На даний час популяризатором традиційної петриківської витинанки являється керівник Народної студії «Петриківська витинанка» Бабіч Людмила Володимирівна (майстер традиційного народного мистецтва, член спілки художників України з присвоєнням звання майстра традиційного народного мистецтва) та її вихованці.

        Народна студія «Петриківська витинанка» створена в листопаді 2003 року на базі ККЗ «Царичанський районний Будинок культури». В студії займаються прихильники народних ремесел віком від 18 до 60 років.

       Незважаючи на короткий період роботи студії на базі ККЗ «Царичанський районний будинок культури» (13 років), деякі гуртківці мають стаж роботи по витинкарству більше 30 років. Шістьчленыв гуртка є майстри традиційного народного мистецтва.

        Хотілося б відзначити, що керівник студії була ученицею Майстра традиційного мистецтва Авдєєнко Антоніни Агафівни якій одній з перших було присвоєно звання Майстра традиційного народного мистецтва.

       Авдєєнко А.А. перейняла досвід з витинкарства у своєї матері, народної майстрині Ганни Гречанової. Твори Авдєєнко А.А. експонувалися на республіканських та всесоюзних виставках. (Витинанки: «Український гопак» (1978), килимок і панно «Лебедина вірність» (1979), «Рушник» і «Дружна сімейка» (1982) та ін. (всі – Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького); «Жоржини» (1979), «Букет квітів» (1981), «Сині квіти» (1983), «Несе Галя воду» (1984), «70 років Жовтня» (1987; всі – Дніпропетровський художній музей); у Києві в Музеї народної архітектури та побуту України – «Павичі» та «Осінні квіти» (обидві – 1979); у НМУНДМ – «Килимок» (1976) і «Горщик із квітами» (1979); у Львові. музеї етнографії та художнього промислу НАНУ – «Букет квітів», «Зозуля на калині» та «Білий сніг на зеленому листі» (всі – 1980).)

        У творчому доробку керівника та вихованців Народної студії «Петриківська витинанка» понад 1000 робіт, які неодноразово презентувалися на обласних, Всеукраїнських та Міжнародних виставках.

     Сам керівник студії, Бабіч Людмила Володимирівна, є авторкою трьох персональних виставок. У 2010 та 2013 році брала участь у Міжнародному симпозіумі з художнього вирізування з паперу (Росія, Москва), Міжнародному фестивалі "Білоруська витинанка", а також неодноразово була учасницею Всеукраїнського та Міжнародного свят "Українська витинанка" у м.Могилеві-Подільському(2008р.,2011р., 2015р.)

     На даний час Петриківська витинанка набула широкого розповсюдження на території Дніпропетровської області. Хоча, осередками зосередження традиційної витинанки залишаються території Царичанського та Петриківського районів.

     Витинанка - вид українського народного декоративного мистецтва. Назва походить від слова — "витинати", тобто "вирізати". Це орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Як правило, традиційна витинанка містить сюжет - за нею можна було прочитати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які були свята.

      Настінний розпис, який набув значного розвитку в середині ХІХ століття в селах Придніпро’я, доповнив та урізноманітнив паперове оформлення в інтер’єрі українських хат своєю кольористикою та деякими спільними елементами («цибулька», «петушинки»). Старожили сіл Царичанка та Петриківка згадують, що паперові прикраси в інтер’єрі хати були складовою частиною розписів, доповнюючи квіткові композиції. Розпис, виконаний на папері (мальовку), зазвичай вирізали по зовнішньому контурі та клеїли на піч, такий вид мав назву «Дзеркало».

        У давнину витинанку використовували для оздоблення стін, вікон, полиць, груб, печей, дверей, фризів, фіранок, серветок. На сьогодні, витинанка втратила свою основну функцію – бути частиною інтер’єру сільської хати. Але сфера її практичного використання досить розширена, тож принципи контурного, ажурного вирізування знайшли практичне застосування в професійному мистецтві, поліграфії, сценографії, моделюванні одягу і оформленні інтер'єрів.  

       Своєю діяльністю Народна студія «Петриківська витинанка» охоплює весь Царичанський район. Вихованцями студії є жителі різного віку. Відмінним є те, що займаються витинкарством цілі сім’ї, а саме:

       Новоселя Наталія Яківна та дві її доньки Дар’я(5 років) та Марія(6 років); Валешина Маргарита Генрихівна та її донька Катерина(14 років), яка займається витинкарством з 7 років; Ляшко-Колодяжна Леся Леонідівна , яка є керівником гуртка «Петриківська витинанка» на базі Царичанського Будинку дитячо-юнацької творчості та її донька Ольга(8 років); Ткачова Інна Григоріївна та її дочка Дар’я (10 років); Дніпровська Ганна Михайлівна, її дочка Ольга(займається понад 20 років) та онуки Аня(16 років), Тетяна(14 років) і Єва(11 років); Смєлікова Ірина Сергіївна та її донька Ксенія(10 років); Постольник–Паталаха Ларіса Михайлівна та її донька Ольга (14 років).

      Керівником Народної студії «Петриківська витинанка» з самого початку роботи студії постійно проводиться дослідження у галузі вивчення витоків петриківської витинанки, що дає змогу зберегти традиційну техніку виконання елементів та експозицій витинанки.

      Залучаються люди різних вікових категорій населення, що, як уже підтверджено досвідом, забезпечить збереження ремесла та передачу традицій від старшого покоління до молодшого.

      За сприянням керівництва району та області петриківська витинанка досить відома не тільки серед жителів України, а й поза її межами, що підтверджує їх постійна та неодноразова участь у районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах, фестивалях, симпозіумах. Для прикладу, протягом 2012-2015 рр. студійці активно приймали участь у багатьох закладах в Україні та за рубежом.