Полтавська область

Тетяна Ваценко

      Майстер витинанки. Народилася в 1965 р. Закінчила Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Г.Короленка за спеціальністю педагогіка і методика початкового навчання і образотворче мистецтво. Працювала вчителем образотворчого мистецтва у загально-освітній та художній школах м. Полтави. Нині працює художником у Полтавській обласній філармонії.

        Майстерності навчалась у Шершня Віктора Демидовича, відомого на Полтавщині педагога та художника-графіка. Учасник міжнародних (Польща), всеукраїнських, регіональних виставок, конкурсів та ярмарків народного мистецтва. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії В.Г.Короленка.

      Роботи зберігаються в Полтавському літературно-меморіальному музеї ім.. В.Г.Короленка, музеї Т.Г.Шевченка м. Канів). Полтавському краєзнавчому музеї та знаходяться у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Німеччини, Словаччини, Нідерландів, ОАЕ.  

      Про себе Тетяна пише так: "Проживаю я у Полтаві під Івановою горою, на якій розташована садиба родоначальника української літератури Котляревського І. П. Так мені здається, що саме через це моя душа з дитинства ввібрала в себе любов до української мови, мистецтва та народної творчості… Малою мріяла бути спортсменкою, космонавтом, а потім художницею. От нею я і стала. Проте, в космос поки що не літала… Але сподіваюсь, що все ще попереду. Родина у мене щедра на таланти та добре вміє працювати руками. Чоловік прекрасний будівельник. Син Олексій, йому 15, бандурист-віртуоз. Доня разом із 9-річним онуком Ярославчиком створюють прикраси із бісеру, а зять, взагалі, каскадер. Так що сімейка у мене ще та!!! Я тішуся, що у моїй творчості мене підтримує вся родина. А хіба може бути інакше? 

 Серйозно витинанкою почала займатися з 2010 року. Визнання прийшло майже відразу. На Полтавщині майстрів витинанки можна перерахувати на пальцях однієї руки. За всі ці роки брала участь у більше ніж 20 різноманітних виставках народної творчості: (10 всеукраїнських, 8 персональних, остання у квітні – травні 2016 року в Національному заповіднику «СОФІЯ КИЇВСЬКА», у 2013 р. приймала участь у  фестивалі «Дні  української культури» у Щецині (Польща), учасник Ягелонського ярмарку, Люблін (Польща),  учасник Міжнародного симпозіуму з витинанки (Могилів-Подільський, 2015 р.) У 2015 та 2016 р. брала участь в Міжнародному фестивалі традиційних мистецтв «ЕТНОСВІТ»(Київ).  У 2012 році стала лауреатом премії ім. В.Г. Короленка. Бувають моменти, коли опускаються руки… Але не тому, що немає натхнення, а тому, що вони дуже болять. Робота різцем доволі складна фізично і руки стають перевтомлені, натруджені, німіють, болять. Приходиться давати рукам спочинок…

     Спочатку роботи мої були двоколірні. Потім мені це стало не цікаво і почались експерименти. З’явилися триколірні, чотириколірні витинанки, а в деяких останніх  і по 8 – 10 кольорів!  Але за  всіма тими експериментами стоїть велика наполеглива праця, бо не завжди все вдається з першого разу.

      Є у мене така витинанка, яка ні на яку іншу не схожа, ну як мінімум – по композиції, так це точно! Це витинанка «ТРИПІЛЬСЬКЕ КОЛО». Вона якась магічна, зачаровуюча, і це не тільки моя думка… Найкращий відпочинок – це зміна виду діяльності! Втомилася від витинанок – попрацюй на будівництві своєї майстерні. Я за 4 роки потихеньку так побудувала собі майстерню, щоб було де працювати над витинанками. Коли і від цього втомилася,  попиши ночами вірші або помалюй ілюстрації до дитячих віршів. А там дивись знову витинанки заволодіють твоєю уявою… А крім цього я ще  мама чималенької сімейки! Так що моє життя – постійний відпочинок!:))) Бо постійно іде зміна виду діяльності!:))) – Вчись бути стійкою до життєвих незгод. Якщо раптом упадеш, то вставай та іди знову… Бо той, хто впав і не піднявся, той уже мертвий, а ти жива! То ж вставай та іди!!!"

Вперед

Додати коментар


Вгору