Тернопільська область

Дудар Галина

(про себе)

Народилась на Тернопільщині в невеликому містечку Копичинці 1961 року. До школи жила з батьками у Бережанах, а згодом опинились на Чернігівщині у славному Ніжині. Там пішла у школу, навчалась до четвертого класу. Мама дуже сумувала за батьківщиною. Тож у 1970 році ми повернулись на Тернопільщину з тих пір живемо у Тернополі. Після закінчення школи вступила на фізико-математичний факультет Тернопільського державного педагогічного інституту. Взагалі, з дитинства мріяла вчитись на вчителя початкових класів, але вже у випускному класі батько переконав мене, що фізмат – це серйозніше ( хоча вже ставши вчителем, я зрозуміла, що бути вчителем початкових класів – це надзвичайно серйозно). Тато мій теж у свій час закінчив математичний факультет Чернівецького університету. тож зрозуміло, його гени мені передались – математика була в мене у школі улюбленим предметом, а от історію я не любила . А якраз того року (1978) на факультет початкових класів потрібно було складати іспит з математики. Тож, зрозуміло, що я обрала математику. Щоправда, я не зразу опинилась у Тернопільському педінституті. У липні були вступні іспити у МДУ ім.. Ломоносова. тож ми з подругою рвонули підкорювати столицю СРСР Москву. Подруга провалилась на першому ж іспиті, а я успішно дійшла до кінця, та не вистачило пів бала для вступу або московської прописки. Тож мені довелось повернутись в рідний Тернопіль, і вже за кілька днів я стала студенткою фізмату. Закінчивши навчання з відзнакою, прийшла на роботу у 19-у тернопільську школу – і так до сьогоднішнього дня вчу дітей математики. А поміж тим – мотати ляльки і витинати.

Перші витинанки з’явились, напевне, саме завдяки роботі, і саме завдяки математиці. Років з 20 тому коли вивчала симетрію у 8 класі з дітьми, згадала про таке забуте українське мистецтво, як витинанка. Це чудова демонстрація симетрії. Тоді разом з однією ученицею, якій математика не дуже йшла, ми зробили спільну маленьку виставку в школі для батьків. То була перша спроба. З того часу на геометрії у мене витинанка є обов’язковим завданням.

Потім якось відійшла від цього заняття - з’явились дітки ( їх у мене троє - дочка сини-близнята), якось не вистачало часу, - діти потребують уваги.

Повернулась до витинанки буквально кілька років тому. Це була потреба душі. Все якось само собою сталось. Я просто взяла ножиці і знову почала витинати.

Переважна більшість моїх витинанок – монохромні. Я люблю монохром. Одноколірні – це як чорно-біла фотографія – вона, на мій погляд, виразніша. Тому витинала здебільшого витинанки – чорні, червоні, зелені, жовті… Багато значить фон. Від того, який фон даєш під витинанку, залежить і її сприймання. Теми різні. Залежить від настрою, погоди, стану душі. Люблю витинати квіти, птахів, метеликів. Люблю витинати різдвяні витинанки, ангелів, великодні писанки, витинанки на релігійні мотиви. дерева життя тощо.

Задумала серію «Пісня у витинанці». Вже є з десяток. Витинаю пісні, які мені подобаються. Першою була «Чарівна скрипка». Наразі є десять пісень-витинанок. серед них дві дитячі «Вийди-вийди, сонечко», та «Два півники». До речі, перша – це дитяча великодня гаївка.

Пісню витинати важко. Треба, щоб пісня була до душі. А ще, щоб зберегти традицію української народної витинанки, все-таки має бути симетрія. Тож і зміст пісні має бути так би мовити «симетричний».

Іноді витинаю під враженням прочитаних книг. Люблю твори Т.Шевченка. Маю кілька робіт за творами Кобзаря. Одну з них – «Відьма»- надсилала на конкурс «Кращий твір року-2014». Наразі витинаю під враженням міфів давньої України.

В останніх роботах експериментую – пробую вкраплювати колір. Це цікаво, якось інакше дивлюсь на свої роботи.

Чотири роки тому зацікавилась лялькою-мотанкою. Тоді ж зробила свою першу ляльку на Перший Всеукраїнський конкурс ляльки-мотанки. Потім був другий конкурс. Цього року це вже був не конкурс, а виставка. Перші мої ляльки залишились у Музеї Івана Гончара та у Національному музеї іграшки у Києві. Є моя лялька у Черкасах, а також у нашому Тернопільському музеї національної іграшки, який відкрився влітку 2013. Минулого року взяла участь у Всеукраїнському конкурсі народних майстрів «Кращий твір року». Відіслала на конкурс дві витинанки і ляльку – мотанку «Україночка». «Україночка» ввійшла у каталог «Кращий твір року-2013». У Тернополі мої дві роботи- витинанки були представлені на виставці робіт народних майстрів Тернопільщини. У травні 2014 року мала першу персональну виставку витинанок. У залі Тернопільського обласного Художнього музею я представила 65 витинанок і 26 ляльок. З 2013 року - кандидат у члени СНМУ.

Хочеться, щоб наше традиційне унікальне мистецтво витинанки не загубилось, щоб жило і розвивалось. Так що ділюся тим, що вмію сама, із своїми учнями. Троє моїх участь цього року вперше взяли участь у Всеукраїнському конкурсі витинанок, який проходив у Кривому Розі.