Паперові виспіви на згадку

Пам’яті народної майстрині
Клавдії Миколаївни Гуржий-Крохмаленко (1928-2006 рр.)
присвячується

Людмила Кобець,
член Національної спілки журналістів України

   "Витинанко! З яких країв ти прийшла до нас? З Китаю, з Японії чи з Польщі? А може, ти зародилася в українській хаті, засвітила зірочкою на малюках у колисці, на дрібних діточках, що спали покотом на печі і сказала: “Я зажди буду тут, тут житиму і ростиму!” Ти всім сподобалась, ти стала нашим талісманом, нашим оберегом від біди, ти стала нашою українською усмішкою, і навіщо перейматися тим: звідки ти – ти просто наша".

     Виспівувала Клавдія Миколаївна Гуржий-Крохмаленко відчуття своїх дивотворів. Виконані вони в предківських українських традиціях і в той же час позначені самобутнім баченням. Наче все своє нелегке життя вона готувалась ствердити своїм мистецтвом єдність нашого народу. Коріння єдине, і почуття краси, любові до рідної землі генетично закладено в кожному, хто народився в Україні. І це ще раз доводять роботи майстрині. Скільки традицій українського народу і сучасності у витинанках “Великдень”, “Весна”, “Весільний танок”, “Сонечко” “Соловейко”?

     "Ти росла разом з нами і, може, тебе, маленьку і тендітну, не скрізь пускали, куди тобі хотілося, але ти раптом зійшла з мисника, з полички, стрибнула зі сволока і зайняла місце в книжці не гірше малюнка, прикрасила дитячу казку, ліричні вірші поета, стала придивлятися до серйозніших книжок. Ти виросла так, що раптом обрала місце в рамці на стіні як художній витвір не тільки в селянській хаті, – в містах тебе теж зустріли лагідною усмішкою. Тебе не цураються відомі художники, висловлюючи свої найліричніші задумки".

     У цих думках майстрині про долю витинанки наче бачиться все нелегке життя Клавдії Миколаївни. Народилась вона 1 листопада 1928 року в селі Аннівка Мар’їнського району Донецької області. Батько був сільським вчителем, мати – наймичкою. Невдовзі після народження Клавдії батьки розійшлися. Справжнім батьком для дівчинки став вітчим Іван Гуржий, людина великої душі. Родина була багатодітна, жили небагато, тому працювати діти починали рано. Війна, евакуація до Сибіру, повернення додому наприкінці війни, голод 1946-47 років. Все це наклало свій відбиток на її стан здоров’я. З 1948 по 1953 рік Клавдія Гуржий навчалась у Київському училищі прикладного мистецтва за фахом художня кераміка. Її викладачами були О. Грядунова, А. Гальперін, Д. Головко. Рік вона працювала ліпником у Київській академії архітектури в науково-реставраційних майстернях, з 1955 року – художником-декоратором при палацах культури, з 1964 року на Донецькій фабриці художньої галантереї. Робота з розпису тканини поширила та відточила її майстерність поєднання кольору та ритмічності малюнка.

     Раптово   1978 року Клавдія Миколаївна втрачає зір на праве око, під загрозою ліве. Потім – туберкульоз очей. Довге лікування у тубдиспансері, санаторіях Одеси. Часткове повернення зору, але назавжди було втрачено відчуття прямої лінії, коло залишилось тільки зламане. Вихід на пенсію і важкий пошук свого творчого призначення. Спогади про дитинство, материне паперове мереживо полиць підштовхнули Клавдію Миколаївну до витинанок і художнього розпису.

     Творчі надбання та задуми Гуржий-Крохмаленко підтримали в Донецькому обласному центрі культури, її прийняли в обласне творче об’єднання художників та народних умільців “Натхнення”. Її твори на почесних місцях на всеукраїнських та всіх обласних виставках декоративно-ужиткового мистецтва. Традиційні українські витинанки Клавдія Миколаївна вивчала на всеукраїнських виставках та фестивалях народного мистецтва. На Дніпропетровщині познайомилась із петриківськими витинанками та розписом. І поєднала ці дві техніки у своїх творах.

    І як долю понесла майстриня витинанку до людей, щоб зрозуміли, покохали, виспівали. “І та заговорила про людські болі і сподівання, може розповідати не тільки про пташок і тварин, але і таке розказати про людські ниці вчинки, що деяким сердитим дядькам хочеться закрити перед нею всі двері. Вона стала сильна, стала борцем. Ми, витинанкарі України, беремо витинанку за тендітну долоньку і відводимо на широку дорогу”.

    Завідувачка відділом декоративно-прикладного мистецтва Донецького обласного художнього музею, Валентина Василівна Козловська, вважає Клавдію Миколаївну засновницею школи донецької витинанки. Майстриня зіграла важливу роль у відродженні та поширенні мистецтва витинанок та художнього розпису в Донецькій області. Крохмаленко К. М. було викладачем обласних курсів підвищення кваліфікації працівників культури та освіти, семінарів та творчих лабораторій різного рівня, проводила заняття в обласній виїзній школі народної майстерності “Витоки творчості”. Для багатьох майстрів Донеччини Клавдія Миколаївна стала вчителем витинанкарства та художнього розпису. За творами Крохмаленко можна вивчати традиційну українську витинанку, а також зрозуміти сучасний погляд на призначення її в житті народу. Картини художниці віртуозні за технікою виконання, композицією, довершеністю художньої форми. І в той же час вони – прості. В них передано безпосередньо сприйняття майстринею світу.

    Витвори Клавдії Миколаївни поєднали життєстійкість, тематику народної традиційної витинанки та сучасну графічну ажурність, вишуканість, елегантність. Невипадково на Першому всеукраїнському святі у Могилеві-Подільському Вінницької області 1993 року мистецтвознавці визнали К. М. Гуржий-Крохмаленко неперевершеною майстринею української сучасної витинанки. І на персональній виставці майстрині 1998 року в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва, де було представлено понад 50 творів, мистецтвознавці відзначали яскраву індивідуальність Клавдії Миколаївни. Директор музею Ніна Леонідівна Розсошинська тоді казала, що таке диво з Донеччини було справжньою несподіванкою для киян. Відомий український митець, громадський діяч, секретар правління Національної спілки художників України Петро Ганжа так говорив тоді про неї: “Клавдія Миколаївна – неповторна майстриня. Я бачив багато витинанок, але ці твори вразили мене яскравою індивідуальністю, надзвичайною інтелігентністю та вишуканістю. Роботи самобутньої майстрині дивовижні, як одно-, так і багатоколірні. Вона використовує традиційні мотиви: Дерево життя, букети, гілочки, птахів, але її витинанки надзвичайно лаконічні, мають чудове композиційне рішення, вона вміло поєднує квітковий мотив, рослинний орнамент із сюжетною картиною, що дуже рідко бачимо у витинанці”. Скільки любові до людей, природи та рідної землі в творах майстрині “Родина”, “Два півники”, “Серпень”, “Сім’я” “Відпочину трохи”.

    Сьогодні ажурними паперовими виспівами Клавдії Миколаївни мають можливість милуватися відвідувачі не тільки Донецького обласного художнього музею, а й Національного музею народної архітектури і побуту України в Києві, Музею Т. Г. Шевченка в Каневі, Музею витинанок на Вінниччині, приватних колекцій Канади та США.

Журнал “Народне мистецтво” сс. 123 - 124