Дніпропетровська область

Алієв-Ковика Сергій

Про себе

  Народився в жовтні 1956 року на Приоріллі, с. Бабайківка.

     У четвертомі класі почав малювати в ізостудії Будинку піонерів у свого першого вчителя Юрія Михайловича Клочка.

    Після служби у війську вчився в студії Григорія Чернети. А ще довгі розмови, суперечки про мистецтво, культуру, світогляд...

      В 1983 поступив в МПІ (Московський поліграфічний інститут). Пощастило вчитись у майстерні Мая Мітурича.Світ книги, білий аркуш паперу, гравюра... М. Мітурич (народний художник СРСР, академік) ніс традицію батька, Петра Мітурича та Володимира Фаворського (відомий художник-графік, народний художник СРСР, академік). І, звичайно ж, Москва - це музеї та виставки, виставки... В спільних походах по музейних залах зблизився з Віктором Яковичем Соловйовим.

     Знайомство з Володимиром Лободою в Москві – одне з найбільших вражень. Шалена енергія, впевненість, відданість своїй справі і, головне, – Дух мистецтва.

    У 1989 році повернувся до Дніпропетровська. Почалася праця в самвидавчому часописі “Пороги”, де редактором та натхненником був Іван Сокульський (український поет, дисидент, член Гельсінської правозахисної групи). Робота і дружба з Іваном – чистим, відвертим, справжнім – це незабутнє. Лідія Яценко – спілкування, праця в редакції “Порогів”, кілька років життя в її дивному будинку на Гагаріна – ще одне зіткнення з високим духом, з енергією творчості та любові.

     Мої друзі-художники і мої вчителі: Володимир Бублик, Анатолій Сологуб, Олександр Нем’ятий. Всі, кого я згадав, справили великий вплив на мене як на людину і художника. Я їм безмежно вдячний.

      Витинанкою почав займатися в Москві, під час навчання. Хоча згадую її з дитинства: були «фіранки» різані у нас і ще якісь прикраси, на підвіконні…

     Перша робота була на замовлення Віктора Соловйова для Загорського (тепер Богородицьк) «Музею іграшки народів СРСР», до виставки «Народная игрушка Народов СССР». Це була велика витинанка і запрошення теж в техніці витинання. З того часу, не постійно, з перервами, звертаюся до цієї техніки.

     На початку 90-х нарізав серію «Жінки. Птахи. Дерева». Частина цих робіт у вигляді панно висить на сходах музею «Літературне Придніпров’я» в Дніпрі, дивіться на фото.

    Поряд з витинанням робив ляльки-мотанки разом з тоді ще малим сином. Різав з дерева дитячі іграшки теж для дитини. Тобто і витинання, і ляльки робилися здебільшого для себе. Техніки ці, вироби ці близькі між собою за духом, за призначенням - для оселі, дітей, тому і звертаюся до них час від часу, в теплоту рукотворення.

Сергій Алієв-Ковика