І Міжнародний пленер з витинанки

Автор:Галина Дудар

Член НСМНМУ,   м. Тернопіль

         З 16 по 21 липня у живописному литовському селі Уогиняй (поблизу Купішкіса), що в перекладі на українську означає «ягідне», в музеї Адамо Петрауско проходив І Міжнародний пленер з витинанки «Karpiniota praetis» (у перекладі з литовської «витинанка і минуле»).

        У пленері взяли участь 22 майстрів із різних куточків Литви ( серед них - Rasa Slesoriuniene, Rasa Obolevičiūtė Rainienė, Virginija Jurevičienė, Laimute Fedosejeva, Alma Jaugelytė Stugienė, Albina, Mackevičienė, Genutė Bučiūnienė, Lina Kabelkaitė, Gita Kolosoviene, Vilija Šmitaitė-Jurkuvienė, Egle Vindasiene Dvarionaite ) і 6 представників Білорусії, України та Польщі. Польщу представляла Анна Вальчак, я (Галина Дудар) – Україну. З Білорусі були Наталія Червонцева, Єлизавета Червонцева, Констанція-Вікторія Герасименко ( дочка Наталії Червонцевої), Ольга Наливайко. Ми приїхали на запрошення центру народного мистецтва Купішкіського району «Zidinys», яким керує Віргінія Юревічене. Ми провели у Литві шість чудових, насичених днів компанії привітних, щирих, відкритих, талановитих людей. Розповісти за один раз про все – це не розповісти нічого. Тема пленеру - «Рамки».

         Для кожного, хто взяв участь у пленері, він став справжньою школою з обміну досвідом у галузі такого чудового мистецтва як витинанка. Тема була вибрана не випадково. Адже дуже велике значення для оформлення  картин, фотографій має те, як вона обрамлена. Вінцем пленеру мали стати обрамлені майстрами старовинні ікони та світлини, які зберігаються у фондах музею Адамо Петрауско. Тобто перед нами стояла дуже відповідальне творче завдання.

        Надзвичайно цікавим, навіть зворушливим, був виступ майстрині із Вільнюса Лаймуте Баняшюнайте - Федосєєвої, члена Спілки майстрів народного мистецтва Литви. Вона відзначила, що мистецтво обрамляти картини прийшло ще з середніх віків. Часто рамка є продовженням картини, підкреслювала її зміст.

         Якщо ж помістити старі, потерті світлини, образи, на які хтось колись молився, у рамки. вони набувають нового життя, і їх не замінить ніяка нова навіть дуже якісна світлина, нова картина.

       У радянські часи професійно цього ніхто не робив, часто це робилося підпільно, адже панував атеїзм, церкви на теренах колишнього Радянського Союзу були закриті, люди молилися вдома.

        Лаймуте згадує, як її бабуся робила рамки сама для ікон. Папір завжди був дорогий, тому брали газету, відрізали білий край, склеювали їх і складали рамку і витинали її. Робили схожі рамки з паперу, до слова, і білоруси і українці для прикрашання ікон. Це були квіти із скрученого паперу, з фольги тощо.

       У Вільнюсі є музей церковної спадщини. І там зберігається кілька  образків з вирізаними рамочками, точніше – зроблених у техніці вибиванки.

     Зауважу, що роботи–витинанки - багатьох литовських майстрів мають мереживні рамки (Лаймуте Федосєєва, Віргінія Юревічене, Альбіна Мацкевічене, Rasa Slesoriuniene,  та ін.). Це є особливістю литовської школи витинанки. Часто елементи витинанки надзвичайно дрібні, філігранні. Витинають свої роботи як ножицями так і ножами.

       Литовські майстрині щедро ділилися своїми секретами з нами, допомагали, радили. Вони - надзвичайні!

      Коли ми зайшли у один із будиночків музею, то просто розгубились перед великою кількістю старовинних, понищених часом образів. Вибрати було важко. Мені навіть було страшно, адже я ніколи не витинала рамок, і тому, мабуть, боялася, що у мене не вийде. І тут я наче відчула погляд. Це була дуже стара репродукція ікони із зображенням Матері Божої в місячному сяйві, яка дивиться на нічне місто крізь хмари. Вона - моя. Ідея, якою має бути обрамлення для цього образу, прийшла сама.

      Потім оформляли старі світлини. У них трагічна історія литовських родин, висланих з рідних земель радянською владою. Литовці, як і українці, білоруси теж зазнали репресій. Багато хто з них не повернувся із більшовицьких таборів.

      Результатом нашої творчої роботи була виставка із 60 образів, репродукцій, старих світлин, які набули нового вигляду, отримали нове життя, адже кожна рамка була виконана з любов’ю вправними руками майстринь.

      Під час пленеру також була організована виставка робіт майстринь, які були його учасниками.

    Такі пленери, зустрічі майстрів з різних країн, безумовно. мають величезне значення. Це своєрідна школа обміну досвідом, це взаємозбагачення культур різних народів, які мають багато спільного у своїй історії. Наступна така зустріч планується за три роки – у 2021-му.