Про зміст поняття «витинанка»: Запрошення до дискусії

 Елена Харченко
 Майстер декоративно- прикладного мистецтва, член НСМНМУ

Ще недавно тільки фахівцям знайоме слово «витинанка», сьогодні стало дуже популярним.

     Так, наприклад, на Інтернет сайті «Страна мастеров», створеному для широких верств населення (вчителів, вихователів дитячих дошкільних закладів, дітей різного віку, батьків та ін), в рубриці «техніка» під заголовком «витинанка» (зараз змінено на "вирізування") вміщено понад однієї тисячі робіт користувачів сайту.

Мал. 1

    Серед них переважають різні копії графічних зображень, вирізаних з паперу (мал.1), в яких часто присутні нашарування інших технік (квілінг, аплікація і ін), і тільки зрідка можна побачити дійсно «класичну» витинанку. Але і ці роботи не є самостійними, а являють собою переробки або копії творів відомих майстрів України, Білорусі, Китаю та інших країн, де цей вид декоративно-прикладного мистецтва отримав широке поширення.  

      Не тільки серед любителів вирізування, але й серед українських майстрів, тих, хто сьогодні займається цим видом народної творчості, також немає однозначного підходу до змісту поняття «витинанка». Дуже часто цей термін трактується розширювально, як все те, що вирізане з паперу. 

      Тому, як нам здається, назріла необхідність розмови про те, що таке "українська витинанка» у сучасному світі, з яких ознак складається зміст цього поняття.

     Говорячи про будь-який термін, слід мати на увазі, що він повинен бути однозначним, офіційно прийнятим і узаконеним найменуванням будь-якого поняття в науці, мистецтві, техніці. Саме ж поняття може складатися з кількох диференційних (істотних) ознак.

     Термін «витинанка», як відомо, вперше зафіксований в українській мистецтвознавчій літературі в 1913 році (1,с.13). Описуючи різноманітні види витинанок, зібрані в різних регіонах України, відомий український дослідник, професор М.Е.Станкевич у своїй фундаментальній праці «Українські витинанки» до основних ознак української витинанки відносить наступні: 1) ритм; 2) симетрія різних видів; 3) стилізація зображення; 4) декоративність; 5) переважання національних орнаментальних мотивів (Там же, с. 30-31). Таким чином, за межами поняття «витинанка» залишаються асиметричні силуетні зображення з різним ступенем ажурності паперового поля. Про такі вирізки А.М.Станкевич пише: «Витинанки-фігурки, складені аплікаційні композиції асиметричного характеру стояли осторонь од симетрично-ритмічних структур. Тіньовим витинанкам були властиві тематичність, графічність, асиметрія, вільність у подачі й розміщенні елементів, поліхромність. Все це ставило їх на умовну межу , яка пролягала між традиційними витинанками з паперу і графічними зображеннями» (мал.2) (Там же, с.34).

Вітряк. С.Петриківка              Дівчина. с.Петриківка
Дніпропетровська обл.,1913.                 Дніпропетровська обл., 1913. 

Мал.2

      Однак досвід розвитку народного мистецтва показує, що традиційні рамки для багатьох художників стають вузькими, нові покоління творців прагнуть зблизити традиції і сучасність. 

      У творчому доробку майстрів витинанки нашого часу (мал. 3) можна часто зустріти такі «прикордонні» (за М.Е.Станкевичем) роботи. У зв'язку з цим виникає необхідність переосмислити зміст поняття «витинанка» та виділити два різновиди цього поняття:1) традиційна (народна) витинанка, яка відповідає перерахованим вище ознакам і 2) авторська витинанка, у якій є лише частина ознак, характерних для народної витинанки. Така точка зору була вже висловлена неодноразово самими майстрами (2,с.11).  

 В.Ф. Васильєва. . Робота знаходиться              З.Косицька                                М.Телиженко
в історико-художньому музеї
м.Домодєдово, Московська обл.

 Мал.3

      Сегодня вытынанка потеряла свою основную функцию – быть частью интерьера сельского жилища. Сфера ее практического применения значительно расширена. Мастера-любители и художники-профессионалы творчески подходят к созданию своих работ, экспериментируя и с композицией, и с цветовым решением, и с материалом, из которого вырезается произведение (мал.4). 

  А.Пушкарьов                               О.Шинкаренко                        Г.Фочук

Мал.4

     Щоб уточнити зміст поняття «витинанка», необхідно, як нам здається, визначити його місце серед близьких, але не тотожних понять. Іншими словами, необхідно уявити собі все різноманіття художніх вирізок з паперу і місце «витинанки» в ньому.

На сьогоднішній день нам відома лише одна класифікація, в якій системно розглядаються всі існуючі в світі художні вирізки з паперу. Ця класифікація розроблена А.А.Петриченко (Росія), берегинею колекції художніх вирізок з паперу, зібраних її батьком А.М.Петриченко - видатним ученим-ливарником, доктором технічних наук, академіком Транспортної академії України, заслуженим діячем наук України. Ця колекція - одна з найбільших і включає понад 4 тисяч робіт з різних країн.

   У класифікації автор розглядає всі вирізки з трьох точок зору:

1. За композицією

       ♦ Орнаментально-декоративні або народні

       ♦ Сюжетно-предметні (народні)

       ♦ Силуетні

2.За особливостями історичного шляху розвитку вирізання

       ♦ Народне мистецтво

       ♦ Творчість самодіяльних художників-аматорів

       ♦ Творчість професійних художників

3.За ступенем порізаності поля

     I. Декоративні та орнаментально-стилізовані (порізаність поля більше 50%):

      ♦ Народні

       ♦ Національно-етнічні

       ♦ Неонародні

       ♦ Псевдонародні

       ♦ Модерн

   II. Силуэтно-ілюстративні з різним ступенем реалістичності (порізанність поля менше 50 %)

      ♦ Класичний силует

      ♦ Прорізній силует або різьблена графіка (той же розподіл, але з внутрішніми прорізами)

      ♦ Тіньова вирізка або різьблений силует

      ♦ Кольоровий силует  

      Автор даної класифікації розглядає також китайське визначення стилів вирізних пейзажів (3, с.142 -144). На жаль, такої всеосяжної класифікації творів, вирізаних з паперу, запропонованої українськими мистецтвознавцями, де було б визначено місце поняттю «витинанка», ми не знайшли.  

     Дуже важливо також з'ясувати не тільки основні ознаки поняття "витинанка", але і визначити ті види художньої вирізки, які не можуть бути віднесені до цього поняття. На наш погляд, витинанкою не можна назвати роботи, в яких присутній вільний орнамент, не пов'язаний з народною традицією, такий, що іне спирається на народну символіку; портрети, пейзажі, архітектура, а також жанрові сцени, вирізані в реалістичній манері (мал.5). Подібні твори можна охарактеризувати як художню вирізку.

А.Гусєв                            Б.Вебер                        Х.Мюллер

Мал.5

     Виходячи з усього вищесказаного, ми вважаємо, що неправильно називати витинанкою все те, що вирізане з паперу, як би ажурно і майстерно це не було зроблено. 

    Витинанка (білоруськ. «витінанка», польськ. «вицінанка», рос. «вырезанка», «вирізка») - це один з видів декоративно-прикладного мистецтва слов'янських народів України, Білорусі, Польщі, Росії, Словаччини, тобто витинанка як вид народного мистецтва локально обмежена. Обсяг самого змісту поняття «витинанка» вужчий, ніж обсяг змісту понять-синонімів, таких як «художня вирізка з паперу», «прорізні картини з паперу» та деяких інших. Зміст поняття «витинанка» включає в себе певний набір суттєвих ознак, головними з яких, на наш погляд, слід вважати національне самовираження через ритм, стилізацію зображення, симетрію і декоративність.

      Свого широкого вжитку термін «витинанка» зобов'язаний тим, що в останні роки, після набуття Україною незалежності, на державному рівні стали приділяти більше уваги всім видам народного мистецтва. Витинанка як дуже доступний, привабливий і яскравий зразок народної творчості також викликала до себе інтерес. Ознайомлення з витинанкою було включено в шкільні програми. Таким чином, термін «витинанка» став набирати популярності. Перевагою його є стислість у порівнянні з термінами-синонімами.

     Истинная привлекательность украинской вытынанки заключается в ее знаковом характере и в тех эстетических предпочтениях, которые сформировались на протяжении многовековой истории украинского народа и так ярко проявились в этом виде декоративно-прикладного искусства.

Література

1.Станкевич М.Є. Українські витинанки.-Київ:Наукова думка, 1986.

2.Гуляєва Н.Ю. Витинанка: Практичні рекомендації для вчителів та витинанкарів-початківців.-Вінниця: ТВП «Книга-Вега», 2008.

3.Петриченко А.А. Досвід систематизації: Художній задум і його втілення засобами вирізання.- Матеріали 2 Міжнародного симпозіуму, присвяченого пам'яті Віктора Миколайовича Жукова.- м.Домодєдово, Московська обл., 2009.