Витинанки

Ірина Гургула

Журнал “Нова хата”, Львів, – 1929. – № 10. – с. 3, 4.

І.

       Білі стіни сільської хати прикрашують залюбки паперовими витинанками.

      Довкруги образів, вікон, під намисником здовж сволока наклеюють взори із дрібних паперових витинанок, що – ніби вишивка на білій сорочці – стеляться на білій стіні.

      Кожна витинанка замикає в собі викінчений взір, та одночасно становить частинку великого взору, що наклеєний на стіні заступає стінне мальовило. Взори ці не великі, звичайно вузькими лентами тягнуться здовж стіни.

      Тому витинанки, як елементи невеликого взору бувають розмірно малі, 4-10 см проміру. Отця величина витинанок дуже добре примінена /пристосована – ред./ до їх призначення – як поодиноких елементів узору, так і окруження низьких невеликих стін світлиці. Повне примінення витинанки до її призначення і окруження відбивається теж і у виконанні поодиноких витинанок. Тонкість контурів витятого взора надає великої легкости витинанкам, які наклеєні побіч себе рядком виглядають ніби нанизані.

      Оце вражіння ще збільшене ажуровістю витинанкових взорів, що є характеристичною ціхою /рисою – ред./ галицьких витинанок. Ціле багатство, краса й оригінальність галицьких витинанок скривається якраз у їх ажуровості. Рамена витятих фігур – хрести, звізди ріжноманітно витинається – то в “зубчики”, то “вужиком”, то в “павині вочка”, то ломаною чи хвилястою лінією. – І такі однокольорові – зелені, червоні, жовті, сині... – витинанки сильно а ж у р о в і, виглядають ніби мережево ніжно виконані та старанно викінчені.

      З огляду на ту ціху витинанки й надаються дуже до стилізування мережева на народніх мотивах.

      Окрім ажуровості характеристичною ціхою галицьких людових /народних – ред./ витинанок є стиль їх виконання. Деякі з них роблять вражіння ніби витятих ножиком у дереві. Витинанки о досить грубих контурах, звичайно з випуклістю або тупим закінченням виглядають ніби пилкою або ножиком витяті взори. – Такі витинанки можуть послужити багатим матеріялом на проекти для різьблення деревляних рам, коробочок...

      Витинанки зі звіринним мотивом з Хриплина біля Станиславова /тепер – Івано-Франківська – ред./ – наче вилляти з заліза – тяжкі, о грубих лініях нагадують залізні окуття скринь, дверей...

      Оці ріжнородні способи виконання витинанок вказують нам дещо на походження витинанкових мотивів. Витинаючи ножиком взір у папері сільська артистка /майстриня – ред./ бере взір із технічно споріднених прикрас – вирізування в скірі, витинання в дереві, в залізі... та приноровлює цей мотив до тонкости і податливості нового матеріялу.

      Наклеєний на білій стіні взір уложений із невеличких витинанок кольорових виглядає наче намальований. На однотонній білій стіні наклеюють витинанки сині, червоні, жовті, зелені, чорні – а деколи й золоті, які зложені в пасисті взори грають багацтвом красок, тягнуться барвними ґерданами здовж стін, довкруги вікон, оживляють монотонність, веселять світлицю.

ІІ.

     Витинанки, як особливий вияв народної творчості мають дуже велике значіння і творять особливий рід у галицькому людовому мистецтві. – Вони є характеристичні своєю формою, орнаментом, технікою, кольористикою, призначенням...

      Форма витинанок переважно ромбова, рідше розеткова – нагадує нам дуже ромби на вишивкових узорах, писанках, різьбах... Оця єдність форми витинанок із елементами взорів инших мистецьких виробів говорить за це, що витинанки є оригінальним витвором народної мистецької уяви.

      Чисто геометричний, ростинний геометризований та звіринний орнамент витинанок – знова з’єднує їх з іншими мистецькими витворами вишивки, писанки, різьби – та вказує на давнє, традиційне походження мотивів витинанок.

      Технікою своєю витинанки сягають давніх часів. Витинання, а краще вирізування ножиком орнаменту – це один із давних, загально вживаних способів прикрашування (Eugenjusz Frankowski “Wycinanki i ich przeobrażenie”. Lud. T. XXII., L. 1923. s. 82-128.).

      Він і сьогодня живе побіч паперових витинанок у прикрасах шкіряних предметів – кожухи, пояси, торби... – деревляних – забавки, ложки, хрести... – металевих – окуття, клямри...

     Добір красок витинанок знова ріднить їх з вишивками, писанками, та вказує на улюблені краски в людовому мистецтві: червону, жовту, зелену, чорну, синю.

     Дотепер не звернено ще уваги в нашій літературі на витинанки. Матеріял, що хорониться у збірках Національного і Шевченківського музеїв невеликий і не зібраний систематично. Його слід доповнити витинанками з різних околиць – сіл, щоб мати повний образ – докладну карту – поширення паперових прикрас у Галичині. – На основі так систематично зібраного матеріялу можна буде перевести докладне порівнання паперових витинанок із зразками инших родів декоративного людового мистецтва, та вирішити багато питань зв’язаних із витинанками – (їх походження, традиційність, розвій, залежність від окруження...).

Доповнення збірки витинанок – особливо збірки Національного Музею є тепер дуже пожадане, а навіть конечне, з огляду на видання, яке підготовляє Національний Музей – про витинанки.

     Збірка Національного Музею, хоч чисельно досить велика, дає лише зразки із Борщівського, Бучацького, Городенського і Станиславівського повітів і з Холмщини.

      При збиранні витинанок слід звертати увагу на їх оригінальне виконання та приміщення на стінах. – Музейну вартість мають лише витинанки з оригінальними взорами, тятими безпосередньо, з голови.

     Приміщення витинанок дуже важне. Якщо не можливо сфотографувати їх прямо на стіні, де відразу найкраще виступило б місце, спосіб їх приміщення та взір зложений із поодиноких витинанок, то треба конче розглянути і подати звідомлення де і як розміщують витинанки на стінах, якої ширини бувають взори, зложені з витинанок і чи взори ці творять в уложенні який згори задуманий одноцільний образ, чи без ніякого пляну витинанки прямо наклеєні побіч себе.

      Витинанки і звідомлення, зв’язані із ними, просимо надсилати на адресу Національного музею у Львові, вул. Мохнацького 42, або музею ім. Тараса Шевченка у Львові, вул. Чарнецького 24.