29.11.   Суббота 

 Ірина Токарська

    Субота - воля. Глибока часова товща. Витинанки чемно чекають на мене, виглядаючи то з одного, то з іншого кутка гострими кольоровими аркушами паперів. Почина шурувати дім, знаючи, що це своєрідне готування місця, чистих площин для творчості, щоб більше ніщо не промовляло, не заважало, не давило невлаштованістю. Тільки паперові вирізки, що приходять до хати холодної пори і множаться тут, і наростають чіхратими пірамідками. З одного боку купуються нові папери, з іншого - розрізані на форми квітів, птахів, риб, будинків, людських силуетів за роботою.

    Видивлялася з вікна сімейство горличок, що вивелося на високій ялині під хатою. Побачила картинку, як горличка ходить першою тонкою кригою на ставочку і віддзеркалює свої прекрасні лінії пташиного тіла на блискучій поверхні. Тепле сонце барвить золотом пташку, її дзеркало і моє лице, яке я бачу у шибі вікна.

    Підливала-доглядала кімнатні квіти. На одній віднайшла витинаночку з цеглового кольору паперу з білим силуетом оленя, що мчить лісом. Забула, що тут її поставила, а тепер влаштувала собі свято знахідки.

  До витинанки всілася після обіду. В печі горить, я свічу лампу і перетворюю цільні аркуші в орнаменти. За вечір маю височеньку гірочку в коричневих, попелястих, кремових, білих, чорних кольорах.

   Натинаю, збільшую кількість, щоб, коли засяду до наклеювання, про ножиці вже не думати, а тільки поєднувати, допасовувати за кольором, формою, змістом.

    Думаю, як би то швидко і якісно підготуватись до кількох своїх виставок. Планую весняну, літню і осінню... Нарешті починає бачитись у витинанці осінь. Бо весна мені промальована в уявних ескізах: поєднання кольорів, образи цілком зрозумілі. І зима, і літо також. А осінь якось втікала, не давалась. Аж то проглянула плодами, жовтим листям, квітами з затемнених площин майбутніх робіт.

   Доки холод обмежує мій вихід на подвір’я, буду витинати. Є нагода відібрати, пересіяти, чітко визначитися з концепцією.

   Завтра витинатиму дрібну деталь на створених сьогодні заготовках. Маленькими ножицями, ножем розтинатиму плавні і різкі лінії, ажурні сітки.

   Завтра... Завтра...

    На столі лежить "зима", нинішні коричневі варіації, олень, що біжить-продирається крізь хащу, біла ажурна хатка у зимових морозяних візерунках, і під нею троянди: бордові, густо-червоні, яскраво-червоні "сплять під снігами снів"...